Я кинувся за хустинкою витирати окуляри, бо вони, здавалося, зайшли густою парою. Але ж бо ти, Марто, сяєш! Але мене втомив. Дорош вибачався: – Прости мені, дорогий, що я впустив його до тебе! Пейзаж був ностальгійним, і Дорош назвав його супрематичним. Дорош наче здурів. Він скликає до моєї робітні знайомих і незнайомих малярів, тягне з вулиці, з каварень легковірну богемну братію і малозрозумілою своєю французькою мовою переконує їх, що це так, що перед цією картиною можна молитись, невірним навертатись. Вони виявили, що опинилися перед стіною. Коли зупинилася перед освітленою вітриною, виглядала, як «Пані» Ель Ґреко. А ми їли й пили, Боже, як пили! А ми оглядаємо останнє «Мистецтво». Рисунок сангіною, як і вчора, мав голівку грузинки. Я, на жаль, не мав цигарок. Тепер він мав вигляд, наче б хотів провалитись у підземелля. Я хотів відплатитися чорному ентузіастові й намалював йому портрет. За десять хвилин я мав свій портрет. Я мав два франки. Жінки розмовляли, вибухаючи голосним сміхом, причому Мартин голос бринів нечисто, як надтріснуте скло. Вечір був такий, як там, унизу. Заклеїв листа й обережно, як злодій, побіг на пошту. Цигарка не смакувала. Я випив швидко склянку вина й побіг довгим коридором до Марти
До Манпарнасу від нас недалеко. Він був певен, що кожна з різнокольорових панелей скла, була призначена для чогось певного, в залежності від кольору, але він не міг бачити для чого саме. Ми пішли пішки. Марта була в чомусь білому та в прозорій фіялковій хустині на голові! Згортком була моя сангіна – акт з голівкою господині. Це вам весільний дарунок від нас, – кивнула в мій бік маленькою голівкою. Важливо не поспішати з вибором, і не залежати від вибору один одного. Лише, щоб побачити, https://www.etimologia.eu чи щось реальне – чи магічне – чи реальне та магічне. Я згадував Явора. Це він так умів ходити цілий день з готовими образами в голові, https://www.etimologia.eu/2023/01/28/%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%ba%d0%be%d0%b2%d1%96-%d1%84%d0%b5%d1%97-%d0%bd%d0%b0%d0%b9%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%b2%d1%96%d1%88%d1%96-%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b0-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d0%b4/ а ввечорі лягав спати, щоб ізпросоння обточувати їх. Рольф не може ходити. Може бути трішки підправлений етнографізм, а той узагалі може його не бути. Я вклав у пейзаж візії усіх далеких східніх міст, що могли б бути Парижами. Намалював паризький пейзаж. Такого пейзажу не намалює парижанин. Очевидно, Памво Беринда народився і зростав десь на території поширення бойківського чи покутського діалектів або тих наддністрянських говорів, що прилягають до них. 1628 чи 1629 р. Павло й Сильвестр, на запрошення Адама Урсула Рудецького, перемандрували в село Чорну на Ровенщині, де незадовго перед тим було засновано монастир
А кущі так добре підв’язані, що жодна колючка не зачепить відвідувача, що проходить поміж ними до дверей. Я знав, що небагато там їстивного. Хай собі возить він, що хоче, я везу картини. Але потім, подумав він, ви приймаєте ліки по ложці, а деякі з них доволі сильні. А він, позуючи мені, рисував і собі. Вона відпустила волосся Тітанії, щоб вдарити її по голові. Це я таку легенду сама пустила, щоб дістати працю. Це був кучерявий поет. Це божевілля, – сказав він. Потім він уходив, залишаючи двері відчиненими імена для дівчат 2023 вітрів. Так. Я вважаю. Я знаю, що він був порожній, коли Бабця дала його мені. СЕВІР – те саме, що Север. ГУБАЧ – те саме, що й Губар. Мені було сумно. Я написав їй довгого листа, обдурюючи себе, https://www.etimologia.eu/2023/01/28/%d0%ba%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%ba%d0%be%d0%b2%d1%96-%d1%84%d0%b5%d1%97-%d0%bd%d0%b0%d0%b9%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%b2%d1%96%d1%88%d1%96-%d1%96%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b0-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d0%b4/ що розмовляю з нею, моїм ясним коханням. Марта ще хотіла мене про щось попередити, але було пізно. Поета не було дома. Та ж і ти десь гуляєш! Розмірковуючи над цим, ім’я для дівчинки 2023 Ендрю взяв візок та пішов до супермаркету, із списком місіс Сток, у такому стані розуму, що місіс Сток неодмінно б сказала: «Професори! Ейдан вдячно присів на траву, поруч із Рольфом, який чухався, поки Воллі казав Ендрю, яку жахливу ціну Комітет Фестивалю має заплатити за оренду надувний замок і які ненадійні деякі люди з Ярмарку