Якого хріна цей недоносок преться у очі, ще б раз виплати при народженні дитини 2023 року в Україністрелив і рука не затремтіла. Шукають очима вітер. Випроскує товстун у формі старшого офіціанта, і вони ще напруженіше вимахують швабрами і шукають вітер. І чим більше він усвідомлював залежність від цієї жінки, тим більше йому хотілося з нею, в ній, і ще будь-де, і що завгодно. Він думає нею, але не розмовляє. Він гикає, легенько, решта провалюється в його утробу, і, щоб жінка не бачила, витирає рукавом рота, а вона говорить, не обертаючись, клацають замки, гримлять двері. Міністр засідав на сесії Верховної Ради, і, як кожен міністр правоохоронних органів, знайомий наш Генерал, а він був саме той, www.studio-mozart.com як і кожен порядний мент, брав побори, мав урівноважений характер, кохався на жіноцтві, що і входило у складову його поборів; говорив він м’яким вуркітливим голосом, – слухаючи його тільки голос, як сексуально переливається в його утробі, хлібпотів в горлянці, можна було нагородити всілякого; а ще, як і кожен обтяжений державними справами муж, він прйродньо потребував відтягуватися, тобто будь-яким штибом чи чином знімати стрес
Закон ніколи не простоює, а його спідручні недремні, наче миршаві гемороїдальні гноми. Шестєров з Іваном лишили його до часу в покої. Сяйнуло в його далекій голові. І в ньому горіло нестримне бажання відшукати шлях, на котрий нехотя навів Шестєров. Чому німець бюргер викликає більше поваги, ніж подольський міщанин? Чому вона їх раніш, якогось хріна, не одягала? Крик небесний. Вона, ця генеральська сучка, вистоює вихідними днями, кожну годину вирахувавши, у Володимирському соборі, щоб у Господа Бога випросити гарного жениха: це такому чи такий, якому можна виставити роги, точити безборонно кров, видряпувати очі, вити жили, тягнути гроники і думати про якогось гноїстого засранця, що в свою чергу буде витворяти з нею, що бажаєш, а насамкінець підкине СНІДу, в легшомдопомога при народженні дитини у 2023 році варіанті – грибка, blog.kivvi.com.tr і покаже ручкою. Я запитую вас: чи буде дощ? Ні, він не буде ментом. Він така душечка. Я то дивлюсь, – чому він мені симпатичний? Він з порядної сім’ї, правильно вимовляє слова, пише правильно, кохається у народному і не тільки. Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, musecollectors.org намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього. Так Вітькові Ракші влізло ще одне відкриття світу, якого він не знав, не хотів знати і обходив подалі. Так сильніший ефект. Кров на стіни бризнула красивими фонтанами, – знизу, з черева, дзюрило, що з Ніагари
Кладе персики до пакунка – тугенькі, з золотистою ворсою, золотобокі. Ми всі тебе підштовхували до союзу з Максимом, а розплачуватися тепер тобі одній. Так от, чоловіки наші, яких ми з війни виглядали та Богу за них молилися, тепер як ті поліцаї поставали. Плакатимемо й ми на тому світі, коли вони тут бідуватимуть, а коли розбагатіють та миритися не стануть, від чого ще більші війни підуть, тоді й нам разом із ними горіти в пеклі, бо то наші діти. Якби пістолет був заряджений, поминали б ми зараз нашого Антона. Точно так само вашій дитині не подобається, коли від неї вимагають, https://mywonderland.fr/%d0%b0-%d1%8f%d0%ba-%d0%b6%d0%b5-%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8f-%d0%b4%d0%be-%d0%bd%d0%b5%d0%b2%d0%b4%d0%b0%d1%87/ щоб вана негайно залишила своє заняття, краще попередити її заздалегідь: «Хвилин через десять будемо обідати», тоді ми цілком можемо дозволити їй побурчати трохи: «Ой, мам! Я ще пограю». Все своє існування, заповнене миттєвостями, а не життям, https://mywonderland.fr/%d0%b0-%d1%8f%d0%ba-%d0%b6%d0%b5-%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%b2%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8f-%d0%b4%d0%be-%d0%bd%d0%b5%d0%b2%d0%b4%d0%b0%d1%87/ короткими, як спалахи у картинках кінопроекторів, він весь цей довгий і жорстокий путь тягнув на собі непосильною ношено жаль, ядовитий і ядучий відчай, що мати так несвоєчасно померла, рано полишила світ цей і віддалася на поталу голосів, не дозволивши використати в ньому зародок любові чи ненависті; він з насолодою, віддаючись слизькій прохолоді, пірнаючи в ніч чи фіолетовий вечір, оживляв Марію у своїй уяві, забарвлюючи фантазіями, і потім у рівних мислях своїх, як безмежна заасфальтована площина, з хмарками білих метеликів над паруючими пагорбами, з жовтими свічками дерев, що уквітчували пишноту соковитих фантазій, він страчував її – то на шибениці, то на гільйотині, то розстрілював, майже як комсомолку, похопивши досвід з малюнків, що мати давала йому бавитися; він страчував жорстоко, зі скрученими дротом руками, на колінах, роздягнену, зґвалтовану, обличчям до червоної облузаної стіни